Соціальна реклама: фільм "Довга Доба"
Документальний проєкт Довга Доба – офіційний трейлер фільму Алана Бадоєва і 1+1 Україна
У десяту річницю Революції Гідності, 21 листопада, у столичному Національному музеї історії України у Другій світовій війні презентували документальний фільм "Довга доба" режисера Алана Бадоєва. Це стрічка, яку змонтували зі свідчень про початок повномасштабного вторгнення, які українці самі знімали на власні мобільні телефони.
Зі сцени перед показом самого фільму Бадоєв розповів, що його команда отримала відеоматеріали від 12 тисяч українців, загалом відзняте ними мобільне відео мало хронометраж 200 годин. "Ми збирали малесенькі-малесенькі шматочки, іноді з розтрощених телефонів, іноді – з GoPro прямо з фронту. Українці довірили нам свої найінтимніші матеріали", – зізнався режисер.
Він називає свій фільм "капсулою важливого та важкого часу" та підкреслює, що зробив його, аби ніхто ніколи не міг "перебрехати нашу історію, сказати, що було якось по-іншому".
"Ми нічого не знімали. Все, що ви побачите сьогодні на екрані, є документом. Це просто файли, які нам надсилали, а ми з них зробили стрічку. Іноді ми отримували якийсь файл, ставили його на перегляд і не знали, чим закінчиться ця історія. Тобто ми починали дивитися, закохувалися в людину, а потім розуміли, що людина вже загинула", – розповів Бадоєв.
 |
| Алан Бадоєв та режисерка монтажу Яна Мазана |
З такої історії й починається "Довга доба". Першою на екрані з'являється родина фотографа, відеографа, еко-активіста, співзасновника екологічного руху Chysto.de з Мукачева Романа Жука, який добровольцем пішов захищати країну на початку повномасштабного вторгнення і загинув на фронті 26 травня 2022 року. Спочатку глядачу показують життя, яке Роман, його дружина Олена та двоє маленьких синів мали до нападу Росії, а завершать стрічку звісткою про його загибель та кадрами дружини, яка намагається продовжувати справу чоловіка.
 |
| Першими подивитися фільм прийшли західні дипломати |
Стрічка, створена Бадоєвим разом з 1+1 Україна, переносить на великий екран історії українців з різних куточків України: жінки з Маріуполя, що з донькою та собакою живе в підвалі, молодої пари з Чернігова, якій російський снаряд знищив квартиру, чоловіка з Київщини, батька якого розстрілює в автівці колона окупантів, співачки з Харкова, яка залишається в атакованому РФ місті, бо їй немає з ким виїхати, двох побратимів-військових, одного з яких поранено, а інший – допомагає йому не втратити віру на порятунок.
 |
| Багато хто не стримував сліз |
Втім, режисер зізнається, що історія сім'ї Жук стала ключовою для створення стрічки: "Робота над фільмом почалася з історії Романа Жука та його родини. І вона для мене й команди була відправною. Я настільки полюбив цю щиру і таку сучасну українську сім'ю. І коли наприкінці матеріалу я зрозумів, що Рома загинув, це був просто удар. Саме в той момент я зрозумів, що хочу показати українців, які мають бути на нашій землі. Для мене родина Жуків – це найкращі українці: вільні, сучасні, молоді, і ті, що дбають про свою землю, а коли треба, йдуть і захищають".
 |
| Кадр із завершенням історії Романа Жука |
Серед перших глядачів "Довгої доби" було багато українських військових та дипломатичних представників майже всіх європейських держав та держав-партнерів. Серед гостей – голова представництва НАТО в Україні Карен МакТір, командувач Національної гвардії Олександр Півненко, голова Національної поліції Іван Вигівський. Також гості з "зіркової бульбашки" режисера – блогери, YouTube ведучі.
 |
| На показі - багато військових |
На питання УП.Культура, що в кліпмейкері, постановнику телешоу та режисері музичних фільмів Бадоєві змінила робота над фільмом "Довга доба", режисер зізнається, що це було для нього складно:
"Я відомий, як кліпмейкер. Все життя радів з того, що роблю щось дуже красиве і намагався поділитися з глядачем тим, як я бачу цей світ, його фарби, красу. Сьогодні ви прийшли на документальну стрічку про війну. Це досить складний шлях для моєї психіки і всього, що я любив у своєму житті. Я це зробив не тому, що мені хотілося зняти кіно. Я це зробив тому, що не міг мовчати. Тому що мені здавалося, що світ обов'язково втомиться і потрібно мати потужну відповідь на цю втому".
