Ценхрус довгоголковий (Cenchrus lngispinus Fernald.)
Ценхрус довгоголковий походить із Північної Америки. В наш час він поширений на всіх континентах. В Україні в "Переліку регульованих шкідливих організмів" ценхрус внесено до списку А2 (карантинні організми обмежено поширені на території України). Ценхрус довгоголковий – однорічна трав’яниста рослина. За зовнішнім виглядом у початковій фазі розвитку схожий на мишій зелений і плоскуху звичайну. Стебла плоскі, прямі, легко укорінюються у вузлах, утворюють численні розгалуження. Довжина стебел 20-120 см. Коренева система – мичкувата. Листки гладенькі, лінійні, вузькі, зверху загострені. У молодих рослин листки м’які та еластичні, у старих – тверді й грубі. Суцвіття – переривчаста волоть, що складається з 8-15 колосків вкритих гострими шипами. Плід – зернівка, блискучо-коричнева, овальна з рубчиком у вигляді невеликої чорної цяточки. Зернівка вкрита колосковою лускою й оточена гострими шипами. Довжина зернівки 2,1-2,5 мм, ширина – 1,8-2,3 мм, товщина – 1-1,4 мм.
Насіння ценхрусу довгоголкового при оптимальній температурі навколишнього середовища 20-250С добре проростає із глибини 5-15 см. Сходи з’являються з кінця квітня до середини червня, колосіння – кінець липня початок серпня, дозрівання – у серпні-вересні. Одна рослина може утворити від 20 до 3000 насінин.
Ценхрус здатен зростати на будь-яких типах ґрунтів, але надає перевагу піщаним. Засмічує всі польові культури, особливо просапні, а також сади, виноградники й пасовища. Зустрічається на узбіччях доріг, на берегах ставків, на пустирях. Бур’ян – посухостійкий.
Шкодочинність ценхрусу обумовлена зниженням урожайності сільськогосподарських культур, погіршенням продуктивності пасовищ, негативним впливом на здоров’я людей і тварин, засміченням вовни овець. Значна шкідливість ценхрусу довгоголкового пояснюється високою конкуренцією за використання елементів живлення і вологи. Поширюється ценхрус переважно з допомогою колючих колосків. Колючі плоди легко чіпляються до шкіри тварин та одягу людей, коліс автомашин – це збільшує швидкість поширення бур’яну. Ценхрус довгоголовий, потрапивши у нову місцевість, здатен швидко зайняти велику територію і акліматизуватись на ній. Насіння ценхрусу може бути занесене із вітчизняним та імпортним насінневим та продовольчим зерном, із вовною, сіном, соломою.
Для попередження завезення та розповсюдження цього виду бур’яну необхідно проводити ретельний огляд підкарантинних вантажів і матеріалів, транспортних засобів. Забороняється завезення в Україну насіння сільськогосподарських культур, що засмічене бур’яном. Умови використання засміченої продовольчої, фуражної й технічної продукції, також вовни, визначаються в кожному випадку окремо. Для своєчасного виявлення вогнищ бур’яну необхідно систематично проводити обстеження земельних угідь, узбіч автошляхів і залізниць, територій хлібоприймальних і хлібопереробних пунктів. При виявленні ценхруса довгоголкового, крім карантинних, проводять агротехнічні та хімічні заходи. Вони передбачають правильне чергування культур у сівозміні, ретельний обробіток ґрунту, своєчасний догляд за посівами. При правильному чергуванні культур у сівозміні слід враховувати, що озима пшениця за оптимальної густоти стояння і багаторічні трави пригнічують сходи ценхрусу, сприяють очищенню ґрунту від його насіння. Посіви просапних культур – є основними потенційними джерелами повторного засмічення полів карантинним бур’яном.
